Прем’єра вистави “Озброюючись проти моря лих” відбудеться 10, 11 та 12 вересня. Це – спільний проєкт Театру на лівому березі (Київ) та театру Шаубюне (Берлін).
Вперше в історії українського театру український театральний режисер ставить свою виставу в Шаубюне. Театр, яким керує Томас Остермайєр, – це помітна сцена на європейській театральній мапі.
“Це щось з розряду фантастики. Не хочу говорити про якусь першість, але насправді це величезна подія, – говорить режисер Стас Жирков. – Я не одразу в це повірив, розуміння дійшло вже під час роботи – що я тут, що на мою репетицію приходить Томас Остермайєр, що на репетиціях сидить Майя Заде, що я в просторі Шаубюне, що ці люди мені довіряють і говорять якісь приємні речі. Але в цьому є і інша, дуже проста мета – показати на одній з найголовніших сцен Європи, що відбувається в Україні, хто ми є і чого прагнемо. Зробити це через історії людей. З нашим українських гумором. І щоб в той же час кожний глядач відчув і зрозумів наші проблеми і наші запити”.
У німецько-українському проєкті, який об’єднує двох акторів з Києва та одного актора з Шаубюне, режисер Стас Жирков та драматург Павло Ар’є досліджують питання ціни, яку платять творчі люди на війні. Що відбувається з вашим власним тілом і вашою власною психікою, коли ви берете до рук зброю? Вистава створена на основі документальних історій українських театральних акторів, які після 24 лютого вступили до лав ЗСУ та пішли захищати свою землю від російської навали.
Творча команда проєкту:
актори – Олег Стефан, Дмитро Олійник (Україна), Holger Bülow (Німеччина)
режисер – Стас Жирков (Україна)
драматурги – Павло Ар’є (Україна) та Maja Zade (Німеччина)
художник-постановник – Jan Pappelbaum (Німеччина)
художник костюмів – Dagmar Fabisch (Німеччина)
композитор – Богдан Лисенко (Україна)
перекладач – Sebastian Anton (Україна-Німеччина)
Вистава демонструватиметься українською, англійською та німецькою мовами, з українськими та німецькими субтитрами.
Більше про виставу – на сайті Шаубюне
фото: Giacomo Bresadola
Стас Жирков. Запитання-відповіді про виставу
Про що для тебе ця вистава?
Це вистава про нашу війну. І крапка. Тут нема чого додати. Це історії акторів – військових, які взяли до рук зброю, та акторів, які не взяли до рук зброю. Історії звичайних людей, які роблять свій вибір. І по-різному, на різних фронтах, захищають свою країну.
Для кого ця вистава?
Після нашої нещодавньої прем’єри в Ризі – вистави “З цією виставою щось не так”, – я сказав, що в українського театру в Європі наразі є два найголовніших завдання – перше: кричати світу про нашу війну, друге: зробити так, щоб українці по всьому світу на півтори-дві години опинилися вдома. Тут – все те саме.
На твою думку, чому багато акторів пішло в ЗСУ, Нацгвардію?
Не лише актори, а в кожній професії дуже багато жінок та чоловіків вирішили піти захищати країну. Кожен має право брати чи не брати до рук зброю. І це добре, що в кожного є можливість цей вибір робити. І від жодного військового, який вже побував в окопах і на війні, я не чув фраз на кшталт: “Як не праві ті, хто не взяв зброю”, вони розуміють, що їхній вибір – це їхня відповідальність.
Що для тебе в п’єсі було найстрашнішим в історіях акторів? Що найбільше вразило?
Найстрашнішим було думати про те, що хтось з них може не повернутися додому. Це основний страх, що вони можуть втратити своє життя. А життя – найголовніше, що в нас є. А вразило те, що усі вони описували дещо схожі думки, вразила їхня сміливість, як вони себе опановують, як працюють з собою і своїм світом. Але насправді це дуже страшно.
Український режисер з постановкою в Шаубюне. Коли ти зрозумів, що ти вже всередині проєкту, якими були твої думки?
Це щось з розряду фантастики. На жаль, в історії українського театру немає режисерів, які б поставили виставу в такого рівня театрі. Не хочу говорити про якусь першість, але насправді це величезна подія. Я не одразу в це повірив, розуміння дійшло вже під час роботи – що я тут, що на мою репетицію приходить Томас Остермайєр, що на репетиціях сидить Майя Заде, що я в просторі Шаубюне, що ці люди мені довіряють і говорять якісь приємні речі. Але в цьому є і інша, дуже проста мета – показати на одній з найголовніших сцен Європи, що відбувається в Україні, хто ми є і чого прагнемо. Зробити це через історії людей. З нашим українських гумором. І щоб в той же час кожний глядач відчув і зрозумів наші проблеми і наші запити.
Те, що ти хотів на початку проєкту – ти досяг цього? Чи були якісь моменти, про які можеш розказати?
Чи досягли ми мети проєкту, ми дізнаємося лише під час прем’єри. А от те, що ми себе презентуємо тут – і з точки зору професіоналізму, і з точки зору своєї позиції, і з точки зору України ми показуємо себе на дуже хорошому рівні. Про це кажуть всі ті люди, які беруть участь в проєкті. І те, що це реклама нашої країни – 100%. Для мене це найголовніше. Я цим займаюся з 2014-го, не через якісь державні інституції, сам, з тією командою, яка в мене є. І я за це дуже всім вдячний.