| Початок вистави | 19:00 |
| Ціна квитка | 100-500 грн |
Мова вистави - українська
Додаткова інформація - 16+ У виставі звучить ЖИВА МУЗИКА
Тривалість - Вистава на 2 дії / 2 год. 20 хв. з антрактом
Жанр - Трагіфарс
Прем'єра - 27 лютого 2021 року
Автор - Лєна Лягушонкова
Режисер-постановник - Максим Голенко
Художниця-постановниця та художниця з костюмів - Олеся Головач
Хореограф-постановник - Павло Івлюшкін
Помічниця режисера - Наталія Дуброва
Продюсер - Стас Жирков
Світло - Сергій Шалабанов, Євгеній Ясковець, Ніна Глібовець
Звук - Олександр Курій, Станіслав Ломаковський, Ярослава Мукомела, Дар'я Папуша
Костюмерки - Людмила Савицька, Тетяна Старченко
Реквізиторки - Алла Кремкова, Анастасія Боровська
Керівник художньо-постановочної частини - Олег Пустовіт
Інженер декорацій - Юрій Бердніков
Дизайн - Антон Кудряшов
Фото - Анастасія Мантач
Максим Голенко – відомий український режисер, чиї вистави схожі на голлівудський бойовик зі справжнім екшеном та епатажем. «Ерендіра не хоче вмирати» – політична сатира, що сповнена краси, чесності та драйву з дрібкою українського вогню!
Як змінюються людські цінності, коли опиняються за межами країн першого світу?
Журналіст, збираючи матеріал для репортажу, натикається на історію 14-річної Ерендіри та її бабці, за сумісництвом відомої вдови контрабандиста. Їхній будинок знищила пожежа. І найкращим виходом з ситуації, як вирішує бабуся, буде продати цноту власної онучки. Двісті двадцять песо і тушонка – ось її ціна. Бабця планує розпоряджатись честю онуки, допоки та не розрахується з боргом, проте, схоже, що сума погашення, обіцяє дівчинці довічне рабство.
У виставі хитро переплітаються карнавальність з політсатирою, раціональне з ірраціональним, а гротеск з реальністю. Тоді стає важко повірити, що десь у світі це все ще може бути дійсністю…
Максим Голенко, режисер: “Я завжди отримую задоволення, коли історія, яку беру до постановки потрапляє в глядача, коли він розуміє, що це про нього, про тут і зараз. Переживає все разом з героями. Я хочу створити виставу максимально драйвову та жорстку за своєю думкою. Глядача має розривати на шматки, щоб він не розумів куди подітись – сміятись чи плакати, чи тікати з глядацької зали».
Актори
